Бабуся Ганна пекла пиріг із яблуками. Маленька Оленка крутилася поруч і весь час питала: «Вже готово? Вже можна?» Бабуся лише усміхалася і казала: «Трохи зачекай, онучко.» Оленці чекати було важко.
Вона вийшла у садок, полила квіточки, погодувала курчат і навіть склала свої іграшки на місце. Коли повернулася до хати -- на столі вже стояв рум'яний пиріг, і вся кімната пахла яблуками та корицею.
«Ось бачиш,»-- сказала бабуся,-- «поки ти допомагала, час і минув.» Вони сіли разом за стіл, і пиріг здався Оленці найсмачнішим у світі -- мабуть, тому що вона його так довго чекала, а ще тому що поряд сиділа найрідніша людина.