Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові.
Притулилося воно до куща та й сидить -- тремтить.
Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує -- нявчить кошеня.
Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому.
Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.