Жило собі маленьке Сонечко, яке щоранку прокидалося і розсилало свої золоті промінці по всьому світу, щоб квіточки розквітали, пташки співали, а діточки сміялися -- але одного разу велика сіра Хмаринка закрила небо і сказала: «Сьогодні я хочу погратися сама!»
Сонечко не посварилося, а лагідно запитало: «Може, пограємо разом?» Хмаринка здивувалася, подумала трішки і погодилася: вона поливала землю тепленьким дощиком, а Сонечко одразу після цього малювало на небі яскраву веселку.
Діти внизу ахкали від захвату, простягали долоньки до крапель і кричали «Ще!» -- і відтоді Сонечко та Хмаринка стали найкращими друзями, бо зрозуміли: разом завжди виходить красивіше, ніж поодинці.